Українські вечорниці та традиції ворожіння
Українські вечорниці на день Андрія – це дійсно цікаве, колоритне, українське свято
Щороку вся Україна святкує день Андрія. Вечорниці вважаються найулюбленішим святом української молоді. Їх завжди чекають з особливим нетерпінням і це цілком логічно, адже в андріївську ніч хлопцям дозволяється бешкетувати та робити різні підступні справи а дівчата в цю ніч можуть поворожити, і дізнатись, що на них чекає.
День Андрія, всі дівчата з нетерпінням чекали цього дня, бо про свою долю у Святого Андрія спитати мали. Зазвичай, 12 грудня ввечері, збиралися всі в одному домі, щоб свято зустрічати. Дівчата одягади традиційний український одяг ти прикрашали голови різноманітними вінками з квітів зробленими власноруч. Веселились, жартували, ділились різними життєвими історіями, грали в різні ігри, а вночі ворожили.
Як дівчата готувалися до ворожінь
Як тільки починало темніти, дівчата приносили до будинку, де мали ворожити, хто, що мав: сир, млинці, кутю, фрукти. Парубки ж несли солодощі та вино. Всі разом ліпили вареники, та варили компот із сухофруктів.
Як звечоріло — розпочиналося цікаве дійство. Хтось спілкувався між собою, хтось допомагав накривати на стіл. В цей вечір можна було почути багато цікавих історій, якими з нами ділились старші люди. Обов’язково потрібно було дочекатися дванадцятої години ночі, щоб поворожити. Цікавим фактом є те, що ворожили лише у цю ніч бо вірили що Святий Андрій все знає.
Ворожіння або чим тільки не займалася молодь, що дізнатися свою долю
Одним із способів ворожіння був такий: Всі виходили на подвір’я, дівчина, котра хотіла дізнатись свою долю заплющувала очі та кидала свій чобіт а інші дівчата ходили дивитися, як упав чобіт. Вважалося, що в яку сторону чобіт носком упав, з тієї сторони варто нареченого чекати.
Ще ворожили на горного парубка. Виходили дівчата на подвір’я і ставали кілки в паркані рахувати але рахували незвично, а так: ”молодець, старець, молодець, старець, молодець, старець...” і так до кінця паркана. Останній кілок обов’язково слід було оглянути і якщо кілочок був тоненьким та рівним – у тієї дівчини хлопець буде молодим та струнким, якщо кривий та грубий - то і хлопець буде такий, а коли кілок буде з товстою корою - то наречений буде заможний та з пишною бородою. Таке ворожіння вважали найвеселішим. Важко сказати чи вірили в це дівчата, але кожна хотіла мати стрункого, молодого та красивого судженого.
Досить поширеним був звичай - виносити дзеркало на вулиці і вказувати ним на Місяць, приговорюючи «Суджений мій, ряжений, вийди до мене і поговори зі мною», тоді у ньому мало з’явитися зображення судженого.
Ворожіння на балабушках завжди подобалося українським дівчатам, адже долю для них пророкував собака. Палянички змащували маслом, розкладали попарно на ослоні, а потім собака з’їдав одну балабушку з однієї пари, другу з іншої. Таким чином утворювалися нові пари і весілля мало відбутися так, як він наворожив.
Особливий звичай коли до хати приносили живу птицю півня, курку або гуску. Якщо півень спершу пробував зерно, наречений буде хорошим господарем, а якщо кидався до води - ледарем та п’яницею.
В минулих століттях, дівчата ворожили по-різному. Способів цих ворожінь було настільки багато, що їх, навіть, важко перелічити. З давнини свято Андрія тісно пов’язане з різноманітними ритуалами, ворожіннями та обрядами. Проте нам відома лише маленька їхня частинка.
Андріївські вечорниці завжди були особливим святом. Молодь встигала порозважатись, почастувати різних смаколиків, побешкетувати та поворожити. Що б не робили хлопці в цей вечір, їм усе прощалось, тому що в народі існує таке повір’я: ”На Андрія, кожен хлопець "пустує". Чого тільки не вигадували хлопці щоб дівчат подратувати, то ворота знімають, то опудала ставлять, то шибки у вікнах замальовували або чимось закладали, від цього в хаті було темно, і всі спали до обіду...
Андріївські вечорниці – це дійсно цікаве, колоритне, українське свято. З цим святом всі завжди прирівнювали лише посмішки, жарти, веселощі та парубоцькі пустощі які дозволялися лише в цей день.